Видео с текстом
Видео скоро на YouTube
Подписаться на каналТекст песни
Куплет 1
Зоря засвітилась у небі, На покуті сніп золотий, Є все на столі, що нам треба: І хліб, і кутя, й мед густий. Бабуся рахує всі ложки: Мені, і собі... і ще цю. Це діду. Спізнився він трошки, Та прийде на нашу кутю.
Приспів
Свята вечеря, зоря у вікні, Всі вже зійшлися: живі й неживі. Зайва є ложка на нашім столі Тим, хто дорогу знайшов у імлі.
Куплет 2
А діда не стало під осінь, Як лист облетів з яворів. Стоїть його люлька ще й досі На лаві, де завжди сидів. Бабуся подула на лаву: На душу чиюсь не присядь. І свічку лишила, й ту страву, Й сказала: пора вже нам спать.
Приспів
Свята вечеря, зоря у вікні, Всі вже зійшлися: живі й неживі. Зайва є ложка на нашім столі Тим, хто дорогу знайшов у імлі.
Куплет 3
Вночі я прокинувсь від стуку: Хтось ложкою тихо шкребе, І люлькою пахне. І руку Хтось теплу поклав на плече. Не страшно. Бо знаю ті кроки, Той кашель, той запах, той сміх. А вранці: він їв! Як у роки, Коли ще сидів між усіх.
Куплет 4
Бабуся зітхнула: ну звісно. Наїв, накурив і пішов. І ложку поклав, як навмисно, Щоб знала: він прийде ще знов. І ложку ту вимила чисто, Сховала до скрині на рік. Хай жде. Бо хоч темно, хоч млисто, Дорогу він знає повік.
Приспів
Свята вечеря, зоря у вікні, Всі вже зійшлися: живі й неживі. Зайва є ложка на нашім столі Тим, хто дорогу знайшов у імлі.
Фінал
Тим, хто дорогу знайшов у імлі...