Видео с текстом
Видео скоро на YouTube
Подписаться на каналТекст песни
Із ранку до ночі серпи в нас дзвеніли, Вже й спини не гнуться, вже й руки зомліли.
Ой жали ми жито до краю, до краю, А ниві на бороду колос лишаєм.
Стоїть серед поля останнє колосся, Його ми не ріжем: так здавна велося.
Ой жали ми жито до краю, до краю, А ниві на бороду колос лишаєм.
Бабуся зв'язала його, як годиться, Червоною стрічкою, хай веселиться.
Ой жали ми жито до краю, до краю, А ниві на бороду колос лишаєм.
І зерна струсила у землю, під нього, Щоб нива родила і року нового.
Ой жали ми жито до краю, до краю, А ниві на бороду колос лишаєм.
А Гнат, наш сусіда, сміявся із баби: Він вижав усе, ще й пройшовся граблями.
Ой жали ми жито до краю, до краю, А ниві на бороду колос лишаєм.
А нива мовчала, та все пам'ятала, І другого літа кукіль лиш давала.
Ой жали ми жито до краю, до краю, А ниві на бороду колос лишаєм.
Прийшов він до баби: позич мені жита. Дала з бороди, що у стрічку повита.
Ой жали ми жито до краю, до краю, А ниві на бороду колос лишаєм.
Бери, та не все: щось лиши і для поля, Для птаха, для миші, для року, для долі.
Ой жали ми жито до краю, до краю, А ниві на бороду колос лишаєм. Ой жали ми жито до краю, до краю, А ниві на бороду колос лишаєм.